В одному місті жив хлопчик Миколка. Щоранку батьки відводили його до дитячого садочку. Так, мої юні друзі, як і всі малюки, Коля теж не любив рано вставати, а ще йому не подобався ранній сніданок. Він завжди його не доїдав.
– Ти маєш добре їсти! – казала мама Миколці.
– Інакше не виростеш! – лякав тато хлопчика.
– Я зараз просто не хочу. А в садочку я навіть добавку прошу! – відповідав Миколка батькам.
Одного дня вихователька дитячого садочку повела групу на прогулянку. По дорозі до ігрового майданчика у Миколки розв'язався шнурок. Він став зав'язувати його і відстав від інших. Раптом до малого підійшли рудий кіт і песик. Вони дуже зраділи хлопчикові і стали скаржитися, що злий господар вигнав їх з дому:
– Мене господар палицею побив, я тепер на одну лапу кульгаю, – жалівся пес Колі.
– А на мене господар жовту фарбу вилив, – ображено мовив котик.
Миколка їх так і назвав – пес Лапка і котик Динька. Собачка і котик скаржилися, що були постійно голодними і ніхто їх не годував. Миколка пообіцяв їм допомогти.
Тепер хлопчик щоранку прокидався з радістю. Свій сніданок уже не залишав на столі, а ховав у рюкзак. Батьки раділи, бо вважали, що у Миколки з'явився апетит. Але, як виявилося, він свій сніданок віддавав Диньці та Лапці. Вони щодня разом дружно гуляли і дуже звикли один до одного.
Але почалися холоди. Динька і Лапка розповіли хлопчикові, що вони мерзнуть і їм ніде жити. Миколка дуже за них переживав і пообіцяв допомогти знову.
Хлопчик вирішив вмовити батьків взяти жити до себе двох нових друзів. Але ті ніяк не погоджувались:
– У нас і так квартира невелика, – говорив тато.
– Їм потрібна окрема кімната, нам самим місця мало, а це ще й зайві витрати, – відмовляла мама.
Засмутився Миколка, що не може друзям допомогти, весь час був сумний, погано їв, добавку в садочку вже не просив. Замислились батьки серйозно над своєю бідою, довго міркували, як розрадити сина, але нічого на думку не спадало. Та якось мама Миколки пішла до енергоофісу й побачила, що там пропонують мешканцям міста встановлювати сонячні панелі. І тут у батьків Миколки виникла ідея перетворити залишений у спадок будиночок на притулок для покинутих домашніх тварин. До цієї справи підключилися всі небайдужі сусіди.
Незабаром сонячна станція була встановлені на даху будинку. Електроенергію, яку виробляють панелі, мешканці продають, а на ці гроші купують їжу та ліки тваринам і платять зарплатню людині, яка ними опікується.
Коля тепер дуже задоволений. Щасливі також і його друзі – Динька і Лапка. Хлопчик часто приходить їх навідати.
Ось так, якщо не сидіти на місці і не сумувати, можна зробити багато добрих справ. Адже тварини – це наші друзі, а використання «зеленої» енергії сонця не впливає негативно на довкілля. Це означає, що, ви наша планета буде здоровою і всі ми будемо жити довго та щасливо!
Літературна редакторка: Тетяна Мельникова
Ілюстраторка: Яна Виногродська
